Мудрі вислови, прислів'я, приказки

 Галерея української афористики
Цитати і афоризми  
Афоризми
 Давня мудрість | Прислів'я, приказки | Народні прикмети | Афоризми Українська афористика | Тисяча цитат | Тости |

Найкращі цитати, афоризми і вислови українською мовою

Українські приказки

 Мудрі вислови, “крилаті фрази”
“Людина в світ зерно нести повинна , як зерно носить людям колосок” (Г. Коваль);
“Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю” (Остап Вишня);
“Чого варті наші тамерлани та наполеони без коня?” ( Олесь Гончар);
“Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.” (І.Багряний);
“Світ ловив мене, та не спіймав” (Григорій Сковорода);
“Вічна слава безсмертю хоробрих, які кличуть на подвиг живих!”(Іван Нехода);
“Вкраїна- це море. Воно червоне. Хто сам – потоне, в гурті – переборе” (Лазар Баранович);
“Магнат, як магніт, кожен добре знає: Сей залізо, а той золото притягає” (Іван Величковський);
“У вбогого трохи є,в жебрака нічого. Понад міру в богача, а досить – ні в кого”( Іван Величковський);
“Ніяка в світі сила нас не зламає, бо нас коріння наше в землі тримає” (Г. Дудка);
“Як не буде птахів,то і людське серце стане черствішим” (М. Стельмах);
“Життя не кінчається смертю, якщо залишається сад” (В. Терен);
“Я знаю: мова мамина – свята, в ній вічний, незнищенний дух народу” (М.Адаменко);
“Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста”  (В. Симоненко);
“Любов до книжки виявляється в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку” (М. Коцюбинський);
“Хочу, щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце” (М. Стельмах);
“Поганий той школяр який учителя не переважить” (Леся  Українка);
“Ми працю любимо, що в творчість перейшла” (М. Рильський);
“Знай, що в світі найтяжче – це серце носити студене!”( М.Рильський);
“Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе” (Олесь Гончар);
“Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду справжня людина” (В. Сухомлинський);
“Хліб і сіль для друга й брата, а для ката – грім” (В. Коломієць);
“Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь” (Т. Шевченко);
“О мово вкраїнська! Хто любить ії , той любить мою Україну!”( В.Сосюра);
“Добру науку приймай, хоч її від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив” (Іван Франко);
“Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати” (В. Симоненко);
” Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її”( В.Симоненко);
“Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити” (Г. Сковорода);
“Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ” (Д. Павличко);
“Не жди ніколи слушної пори – твоя мовчанка може стать ганьбою!” (Д. Павличко);
“Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні” ( Г. Сковорода);
“Зло нічого не дає, крім зла” ( М. Луків);
“Шукаймо в людях хороше, мов скарби, що давно забуті” (М. Сингаївський);
” Не високо мудруй, але твердо держись, а хто правду лама, з тим ти сміло борись!” ( Іван Франко);
“В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня…І йде між ними боротьба, і дужчий хто не знаю я…” ( О. Олесь);
“Хай живе неоднаковість, слава відмінностям!” ( Павло Загребельний);
“Лиш мати – вміє жити, аби світитися , немов зоря” ( Василь Стус);
“Не скажу , що й досі вірю я у справедливість юних дум” (Дмитро Фальківський);
“Ти приймеш знов життя і так захочеш жити, його пізнавши глибоко, до дна” ( Олена Теліга);
“Щоб юнацтво України присягало свято на прапори жовто-сині за свій край вмирати” ( Оксана Лятуринська);
“Ти могутня, рідна мово! Мово – пісня колискова, мово – матері уста” (Іван Багряний);
“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав! Я б землю покинув і в небо злітав” (Михайло Петренко);
“Все ж російський язик, зіпсутий навмання, це ще не українська мова!” (Євген Плужник);
“Гримить! Тайна дрож пронимає народи,- мабуть благодатная хвиля надходить” (Іван Франко);
“Все гине – слава не поляже” (Тарас Шевченко);
” Діла добрих оновлюються – діла злих гинуть”( Тарас Шевченко);
“Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові…”( Тарас Шевченко);
“І гнів, і муку неозору співаю я в ці дні журби, коли лакеї йдуть угору й мовчать раби…” ( В. Сосюра);
“Поезія жити не може на смітнику, а без неї життя злочин” (М. Коцюбинський);
“Хай юність догорить – ми віддані життю і нам воздасться в славі” ( Василь Стус);
“Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча” (Іван Котляревський);
“При щирості між людьми при глибокій і міцній симпатії, ніякий риск не страшний”( Леся Українка);
“Орлині крила маєм за плечима, самі ж кайданами прикуті до землі”( Леся Українка);
“Мужність не дається напрокат”(Ліна Костенко);
“Ми смертні. Та знайте: народ не вмира”(Б. Олійник);
” Я додам вам раду щиру: і при щасті майте міру”( Леонід Глібов);
” Як не мудруй, а правди ніде діти”( Леонід Глібов);
” Якщо ти за все життя не посадив жодного дерева – плати за чисте повітря” ( О. Довженко);
” Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву”(П. Тичина);
“Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи”( Іван Багряний);
“Пан гуляв у себе в замку – у ярмі стогнали люди”(Леся Українка);
“Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка – це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу” ( Євген Сверстюк);
“В нас вважається хорошим письменником той, хто гарно себе піарить” (Володимир Лис);
“Мистецтво має людину підтягувати і піднімати, воно не має ії опускати” ( Галина Вдовиченко);
“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” (Іван Франко);
 Крилаті вислови й афоризми з поезій Великого Кобзаря
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
Бо де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи («Царі» 1857 р.).
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим (У нашім раї на землі…» 1849 р.).
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
Злоначинающих спини…
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли («Злоначинающих спини…» 1860 р.).
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая! («Кавказ» 1845 р.).
Любітеся, брати мої,
Україну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте («В казематі» 1847 р.).
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть («В казематі» 1847 р.).
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
От де, люде, наша слава,
Слава України! («До Основ’яненка» 1840 р.).
Встане правда! Встане воля!
І Тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки («Кавказ» 1845 р.).
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі («І Архімед, і Галілей…» 1860 р.).
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України («І мертвим, і живим…» 1845 р.).
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!.. («Великий льох» 1845 р.).
Поки живе надія в хаті,
Нехай живе, не виганяй («Варнак» 1848 р.).
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне! («Сон» 1844 р.).
…Будем жить, людей любить,
Святого Господа хвалить («Царі» 1857 р.).
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю! («І мертвим, і живим…» 1845 р.).

А братія мовчить собі. Витріщивши очі!

Борітеся – поборете, вам Бог помагає.

Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить.

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди...

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля

В сім’ї вольній, новій.

І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Караюсь, мучуся, але не каюсь!..

Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.

Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.

Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине.

Не вмирає душа наша, не вмирає воля.

Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим...

Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде.

Тяжко в світі жить, як нікого не любить.

У всякого своя доля і свій шлях широкий.

Слово наше рідне - слово українське! Вислови про мову

Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.

(Іван Огієнко)

Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

(Олесь Гончар)

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

(Василь Сухомлинський)

Бринить-співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

(Олександр Олесь)

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

(Оксана Пахльовська, д-р філологічних наук)

Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування.

(Іван Огієнко)

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

(Ліна Костенко)

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.

(Олесь Гончар)

… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

(Іван Огієнко‎)

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї.

(Олесь Гончар)

Українська мова – божиста, богодана, богообрана.

(Мойсей Фішбейн)

Мов поганих не існує в світі,

Є лише погані язики.

(А. Бортняк)

Нам… пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з’їсти одне одного.

(Віталій Радчук)

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

(А. Мокренко)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.  

(В. Захарченко)

Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.

(Олесь Гончар)

Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.

(Іван Огієнко)

Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови...

(Костянтин Ушинський)

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

(Олександр Олесь)

Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я...  

(Іван Огієнко‎)

Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова.

(І. Репін)

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

(М. Гоголь)

І возвеличимо на диво

І розум наш, і наш язик...

(Т. Шевченко)

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.

(В. Голобородько)

Мова – це глибина тисячоліть.

(М. Шумило)

Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві.

(Олесь Гончар)

Скільки української мовної території, стільки й української державності. (Іван Заєць)

Споконвіку було Слово.

(Старий Завіт)

... Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна.

(І. Срезневський)

… Усі до єдиної мови в світі – надбання всього людства. Вони дозволяють на основі порівняння всіх рівнів мовної структури кожної мови виявити універсальні її властивості, які дали можливість виділитися із живої природи в homo sapiens.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ, професор, декан факультету дагестанської філології ДДУ)

Рідна мова - мати єдності,

батько громадянства і сторож держави.

(Мікалоюс Даукша)

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.

(Франсуа Вольтер)

Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нацї, народу, зі своєю мовою і національною культурою.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

У мові, як загалом у природі, все живе, все рухається...
(Ян Нецислав Бодуен де Куртене)

Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.

(Карл Маркс)

… Усі розмови чиновників про «прагматизм» і «врахування реальних можливостей», а також  судження і навіть теорії про те, що процеси вмирання мов нібито носять «природній» характер і що їм не потрібно перешкоджати, по суті означають намагання обґрунтувати ідеологію лінгвоциду та етноциду.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

Эта мова величава и проста.

(Володимир Маяковський)

Доля народу нерозривно зв’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується культурна самобутність цього народу.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце.

(Г. Лаубе)

Немає магії сильнішої, ніж магія слів.

(А. Франс)

Слово є вчинок.

(Л. Толстой)

Українці – стародавній народ, а мова "їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.

(Е. Челебі)

Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова.

(В. Солоухін)

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку.

(Л. Толстой)

Народні прислів’я:

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

Слово до слова – зложиться мова.

  

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилих предкiв. 
Костянтин Ушинський

Знищити нашу мову неможливо – це те саме, що запломбувати Ніагару [Лесь Танюк]

Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає [Х.Арце].

Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя — усе це показник цивілізованості суспільства [Олександр Пономарів].

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів [В.Захарченко].

Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації [Ігор Лосєв].

“Ти лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть” [Ліна Костенко].

“Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?” [Михайло Коцюбинський].

А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У ïх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди.
Тарас Шевченко. “Передмова до нeздiйсненного видання “Кобзаря”

Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.
Олесь Гончар

Людина, яка втратила свою мову, – неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови.
Павло Мовчан

Хто не любить своєï рiдноï мови, солодких святих звукiв свого дитинства, не заслуговує на iм’я людини.
Й. Г. Гердер

Рiдна мова на чужинi
Ще милiшою стає.
Павло Грабовський

Мова – це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною.
Кiндрат Крапива

Скільки української мовної території, стільки й української державності [Іван Заєць].

“Варто сказати про нерозумність новомодного українського патріотичного стереотипу про російську мову як “мову іноземної держави”: адже це рідна мова багатьох українських громадян, вона змалку знайома майже всім українцям, подобається це кому чи ні, і тому її нинішній статус не можна порівнювати із статусом англійської чи будь-якої іншої” [Іван Дзюба].

Українська мова – це мова не тільки українців, спілкуватися нею мають право мешканці України всіх національностей з потреби гуртуватися, з необхідності доходити порозуміння й ладу в спільному домі [Віталій Радчук // “Дивослово”, 2003, №9, с.6].

В Конституції України чітко записано, що українська мова є державною. Більше того, за визначенням Конституційного Суду, українська мова є символом держави. Нам же пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з’їсти одне одного [Віталій Радчук].

Мова – далеко не тільки “засіб спілкування”, тобто передачі “вже готових думок”, як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли “нема мови”, людині просто-напросто “нема чим думати” [Оксана Забужко. “Репортаж із 2000-го року”, К., 2001, с.78].

У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм [Ліна Костенко].

Мова є тим чинником, що встановлює “природні” межі нації, при цьому, будучи унікальною системою світобачення й самовираження окремої нації, виступає не лише засобом спілкування, а й дає змогу представникам цієї спільноти розуміти одне одного на глибинному, підсвідомому рівні [Любов Мацько].

…Ознакою нормального культурно-духовного життя буде відсутність розмов про національні проблеми [Євген Сверстюк].

Можна кричати, витратити на що-небудь всю свою енергію. А можна мовчки щось робити, не волаючи. Треба мати українську державу, перш за все, у себе в душі. Коли Маганді сказав “не купуйте англійських товарів”, англійці просто пішли з тієї країни, і вона зараз вільна [Віталій Радчук].

Ми не дозволимо перетворити Україну на смітник інших культур і цивілізацій. Не уподібнюйтесь відомій тьоті Моті з комедії Миколи Куліша “Мина Мазайло”, яка вважала, що “гораздо пріятнєє бить ізнасілованной, чем украінізірованной” [Лесь Танюк].

“Нове життя нового прагне слова”, – казав Максим Рильський.

Мова – найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж инших, усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб’єктом історії [Ольга Федик].

Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація [Юліан Дзерович].

Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову [Ліна Костенко].

Народ, що не усвiдомлює значення рiдноï мови для свого вищого духовного життя i сам ïï покидає й вiдрiкається, виконує над собою самовбивство.
Шафраник

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає I своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування.
Панас Мирний

Хто ясно думає, той ясно i говорить.
Буало

Мова – духовне багатство народу.
Василь Сухомлинський

Мова – втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови…
Максим Рильський

ПРИКАЗКИ, ЯКИМИ КОРИСТУВАЛИСЬ НАШI БАБУСI

Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби шия, а ярмо буде.
Або пан, або пропав.
Або дома не бути, або волі здобути.
Апетит з їдою прибуває.
Баба з воза — кобилі легше.
Багатий, як циган на блохи.
Багато дива, мало млива.
Багатому й чорт яйця носить.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Батогом обуха не переб’єш.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Без вірного друга — велика туга.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без труда нема плода.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Битому собаці кия не показуй.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Боятися вовка — в ліс не ходити.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брехливу собаку далеко чути.
Буває, що й корова літає.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.
Велике дерево поволі росте.
В закритий рот муха не влізе
Видно пана по халявах
Виміняв шило на швайку.
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високо літає, та низько сідає.
Вище себе не підскочиш.
Від своєї тіні не втечеш, Вісті не лежать на місці.
Вкрадеш голку, а потім корову.
В ліс дрова не возять.
В нього руки на всі штуки.
Вовка ноги годують.
Вода і камінь довба.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона вороні ока не видовбає.
В сім’ї не без виродка.
Всякому овочу свій час.
В тихому болоті чорти водяться.
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
В чужих руках завше більший шматок.
Гарні гості, та не в пору.
Гірко заробиш — солодко з’їси.
Говори стовпу, а він стоїть.
Година вранці варта двох увечері.
Голка в стіжок упала — пиши пропала.
Голодній кумі хліб на умі.
Горбатого могила виправить.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко,
Готовеньке і кішка з’їсть.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гуртом і батька добре бити.
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.
Далеко куцому до зайця.
Даремно і чиряк не вискоче.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Двоє третього не чекають,
Де багато господинь, там хата неметена.
Де відвага, там і щастя.
Де коротко, там і рветься.
Де посієш, там і вродиться.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дешева риба — погана юшка.
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Диму без вогню не буває,
Діло майстра величає.
Дома й стіни помагають.
Дурням закон не писаний.
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Як овечка: не мовить ні словечка.

Цікаво про Цікаве 
Прислів'я та приказки на всі випадки життя

Про прислів'я

Прислів’я — це мала форма народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом.
Багато українських прислів’їв виражають любов до Батьківщини, готовність її захищати, осуд зрадників, стверджують необхідність дружби між народами тощо. Інші тематики прислів’їв – прислів’я про сім’ю, родину, прислів’я про працю, прислів’я про дівочу красу, про розум, любов до правди, прислів’я про добро та інші людські чесноти.
Виникають прислів’я постійно. Вони поширюються в народі, передаються від покоління до покоління. І лише найзмістовніші й найвлучніші з них не зникають, живуть впродовж століть. Справжні народні прислів’я поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, їх легко запам’ятовувати й виголошувати. Прислів’я, як правило, короткі, будова їх відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються між собою; рими в них багаті й іноді несподівані. Часто прислів’я будуються з використанням або синтаксичного паралелізму («Хвали жито в стогу, а пана в гробу»), або протиставлення («Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить»). Найчастіше прислів’я використовують метафору, а також гіперболу («Такий тупий ніж, що й киселю не ріже»), іронію («Поможе, як мертвому кадило»), порівняння («Живе, як у батька за пазухою»), епітети («У лиху годину узнаєш вірну людину») та інші тропи. Можна виявити такі особливості народних прислів’їв: узагальнення народного досвіду; повчальність; стислість і ємність висловленої думки; влучність і поетичність; використання слів у прямому й переносному значеннях; малий обсяг.

(За матеріалами Вікіпедії)

НАРОДНА МУДРІСІЬ НЕВМИРУЩА

Кожний народ має свої фольклорні скарби, свою поетичну творчість. Мабуть. не буде перебільшенням сказати, що найпоширенішим, наймасовішим різновидом фольклору є приказки та прислів'я - згусток народного досвіду, класичні за формою і філософські за змістом образні вислови.
Немає людини, яка не користувалася б цими лаконічними, експресивними висловленнями. Від того, в якій мірі письменник вплітає в тканину свого твору, в мову своїх  героїв народну фразеологію, залежить образність, багатство його мови.